|
Вже гасли поночі вогні, В росі були троянди. Ми сіли в тихій стороні У затишку веранди. Ми ще не зналися в біді, А скільки щастя мали! А скільки в нас жило надій, Як пристрасно кохали! З небес – за нами місяць дбав, И у сяйві чарування Я не хотів, – бажань не мав – Сполохати – мовчання... Безмовно я тебе любив, Весь розчинивсь – в любові... Є – переконливіші слів – Німії співрозмови... Чому не смів повірить я, Що в серці ти ховала, За все нам – пісня солов’я, За нас, – нам, – доказала!
|