|
Між днів страшних, між днів сумних, Між днів неправедних і злих, Між літ похмурих, марних літ, Твій зір мені – як Сонця світ! Здається: я з тобою, знов, Моя надія і любов! Зі мною ти! Журбу покинь! Жалі промчались вдалечінь! І вдень нам свято, і вночі, Забуті сумніви й плачі! Як страшно, знов, я хочу жить! З тобою – буть! Тебе любить!
|