|
Лютий скінчився. Дні теплі вже близько. Верба бруньками важкими вже б’є. Глянеш – а там, на розбудженій річці, Спучена крига вже з гулом встає. Рання відлига! Мені все так любо! Свердлять сніги вже гримучі струмки, Грак березневий горланить у рупор, Все відчуваю гостріш крізь роки. Все я з душевним поривом приймаю, І не ховаю від бурь голови. Десь там під жовтим проваллям, я знаю, Жде мене верба з шматком синяви.
|