|
Що біліється на горі зеленій? Чи то сніг, а чи лебеді білі? Був би сніг – він би вже розтанув, Були б лебеді – вони б полетіли. То не сніг і не лебеді білі, А шатро Аги Асан-аги. Він лежить під ним, весь у ранах. Відвідали його сестра й мати, Його люба не могла, застидалась. Як йому від болю стало легше, Наказав він своїй вірній любі: «Не шукай ти мене в моїм білім домі, В білім домі, ні в усім моїм роді». Як почула чоловікові речі, Засмутилася бідна Кадуна. Вона чує, у двір їдуть коні; Стрепенулась Асан-агиниця, Хоче кинутись, бідна, в віконце, Дві маленькі дочки закричали: «Повернись, наша мила мамо, Приїхав не муж Асан-ага, А приїхав брат твій Пинторович». Повернулась Асан-агиниця, І повисла до брата на шию – «Милий братіку, що за наруга! Од п’яти діток мене гонять».
|