|
Коли владика ассірійський Народи карою скарав, І Олоферн весь край азійський Його десниці звоював, Міцний смирінням терпеливим І вірний богу сил та слав Перед сатрапом гордівливим Ізраїл виї не схиляв; Усі округи Іудеї Пройнялись дрожем. Ієреї У вретище вдягли олтар. Вкрив голови золою й прахом З виттям народ, повитий страхом, І вчув йому Всевишній цар. Прибув сатрап шляхом міжгірним І зрить: незрушна брама та Замком закрита непокірним, Мов поясом, скрізь муром вірним Оперезалась висота. І над тісниною пильнує, Як вартовий у тишині, Сліпучо-біла Ветілуя У недосяжній вишині. Сатрап здивовання, досаду І лють у серці відчував; Свою різноплеменну раду Він зацікавлений питав: «Хто сей народ? У чім їх сила, І хто веде їх, і чому Їх душу смілість запалила, Й надії віддали кому?» І мову од синів Аммона Воїтель Ахіор повів. Сказав, і Олоферн із трона До нього слух і зір схилив.
|