Везувій глиб роздер – склубився дим – вогненні
Звилися язики, мов прапори воєнні.
Земля хвилюється. Ряд ідолів дрижить
І падає з колон. Народ весь, гнаний страхом,
Під кам’яним дощем, під полум’яним прахом,
І молодь, і старі, – із міста геть біжить.
Євген Дроб’язко?