|
Свате Йване, пити станем, – Неодмінно вже пом’янем Трьох Мотрон, Луку з Петром, Ще й Пахомівну слідом. Бо жили ми дружно з ними: Вже як хочеш – хоч що-будь – Всіх їх треба пом’януть. Пом’януть разом з своїми. Поминать, то й поминать, Починать, то й починать, Лить, то й лить, розлив розливом. Свате, починай, пора! Трьох Мотрон, Луку, Петра Спершу ми пом’янем пивом, А Пахомівну слідом – Пирогами та вином. Та й ще так її пом’янем – Ми казки казати станем. Ох майстерниця ж була! Звідкіля те все взяла? Та й казала ж вона ловко – Вісі ці приказки, примовки, Небилиці й билини Рідної старовини!.. Слухать – серцю на відраду: Хто їх так складав до ладу? І не пив би, і не їв, Все б їх слухав та глядів. І старих усіх, мабуть (Шкода, ніколи нам нині), Треба буде пом’януть, Пом’янути ми повинні... Слухай, казку я почну, Потім, свате, й ти одну...
|