|
Люб’язний Вяземський, поете й камергер... (Василя Львовича ти не впізнав манер? Так камергеру лист колись почав він щиро, Який одержав ключ за вірність і за віру.) Тож сонце і на нас зирнуло із-за туч! На задниці твоїй сіяє той же ключ. О камергер-поет! прийми хвали ці щирі. Моє поважання також княгині Вірі.
|