На іспанку благородну Двоє рицарів зорять, Вдвох і сміливо й свободно Перед дівою стоять. Сповнені вони відваги, Молоді і чарівні, І в обох на вірні шпаги Руки налягли міцні. Над усе вона їм мила, І, мов слава, люба їм. Та кого ж вона злюбила І кого назве своїм? «Хто обранець твій між нами?» – Кажуть вдвох вони й горять, І в надії юній прямо В гарні очі їй зорять.
|