На іспанку благородну
Двоє рицарів зорять,
Вдвох і сміливо й свободно
Перед дівою стоять.
Сповнені вони відваги,
Молоді і чарівні,
І в обох на вірні шпаги
Руки налягли міцні.

Над усе вона їм мила,
І, мов слава, люба їм.
Та кого ж вона злюбила
І кого назве своїм?
«Хто обранець твій між нами?» –
Кажуть вдвох вони й горять,
І в надії юній прямо
В гарні очі їй зорять.
Євген Дроб’язко?