|
Коли, моя кохана, знов Твій стан стрункий я обнімаю І ніжні речі про любов Тобі з натхненням промовляю, Ти швидко стан тоді гнучкий Від рук жадібних увільняєш, Зневіреною, друже мій, Усмішкою відповідаєш; Ти пильно бережеш сумні Перекази про давні зради І без уваги та розради Слова приймаєш огняні. Кляну підступні я жадання, Злочинний пал моїх речей, І стріч умовлених чекання В садах, у темряві ночей. Кляну легкі слова кохання, І таємничий плин рядків, І ласки легковірних дів І сльози, й пізні нарікання...
|