|
В надії на мою зневагу, Старий зоїл мене корив, І от, згубивши рівновагу, Я в епіграмі відповів. Укушений бажанням слави, Тепер, щоб назолить мені, Журнальний блазень, раб лукавий, Так само б став корить. – О ні! Немов той біс на службі божій, Нехай спокою він не зна: Лакею, жди собі в прихожій, Твій пан розплатиться сповна.
|