|
Ображений статтями у журналі, Зоїл Пахом в глибокій був печалі, Не витримав, на цензора доніс, – Та цензор правий, – і зоїлу ніс. І в лайці смак нам треба мати чистий. Не варт писать: такий-то стариган, Цап a окулярах, здібний на обман, Падлюка й злюка: це вже особисте. А так писати можна: з давніх пір Добродій цей, парнаський старовір, (В своїх статтях) безглуздя він оратор, Страшенно в’ялий і нудний не менш, Важкий на руку, дурнуватий теж; Тут не особа, – тільки літератор.
|