Не помилково, в мить таємну,
Рука мистецтва навела
На мармур вуст усмішку чемну
І гнів на сніжний блиск чола.
Недарма з виду двоязичний
Владар. Такий був справді він:
До протиріч душевних звичний,
В житті, в обличчі – арлекін.
Іван Цитович
?