Коли за віку молодого
Ганьби ти слухаєш слова
І з вироку суда людського
На честь утратила права, –

Один серед юрби глухої
Твої страждання я ділю
Й за тебе марно із журбою
Кумир байдужливий молю.

Та світ холодний не зміняє
Жорстоких осудів своїх.
За помилки він не карає,
Лиш хоче тайни він для них.

Достойні рівної зневаги
Його прокльони і любов.
Ти, повна гордої наснаги,
До забуття себе готов;

Не пий отрути вогняної;
Залиш блискуче коло втіх;
У тебе, в дні журби тяжкої,
Один є друг серед усіх.
Володимир Сосюра?