|
Під’їздивши під Іжори, Глянув я на небеса І згадались ваші зори, Ваших синіх віч краса. Хоч любов сумна і щира У душі цвіте моїй, Хоч дістав ім’я вампіра Я в губернії Тверській, Та коліна перед вами Прихилить я не посмів, І кохання молитвами Вас бентежить не хотів. Знов мене закрутить ревно Неприємно-шумний світ, І забуду я, напевно, Пишність вій, красу ланіт, Стан стрункий, цнотливу мрійність, Обережний слів добір, Скромно-лагідну спокійність, Хитрий сміх і хитрий зір. А як ні... то завітаю В дім затишний ваш і сад І від жовтня покохаю Вас по самий листопад.
|