|
Коли до міста Костянтина З тобою, войовник-варяг, Разом прийшла слов’ян дружина І підняла побідний стяг, Тоді Русі на послав ратний, Сварливцю-грекові на стид, Ти пригвоздив свій щит булатний До Цареградових воріт. Настали дні боїв криваві; Твій шлях ми знову віднайшли. Та нині, коли знов ми в славі До стін Стамбула прибули, Твій горб потрясся з бранним гулом, Твій зойк вагання в нас вселив, І нашу рать перед Стамбулом Твій щит прадавній зупинив.
|