|
Довго ще мені гуляти То в колясці, то візком, То в кибитці полем гнати То в кареті, то пішком? Не в дідівській тій берлозі, Не при батьківській труні, На великій, знать, дорозі Вмерти бог велів мені. На каміннях під копитом, Під колісьми за горбком, Чи в рову, водою змитім, Під розібраним містком? Чи уста чума заціпить, Чи мороз хапне, як слід, А чи в лоб шлагбаум вліпить Непроворний інвалід? Чи під ніж я лиходію Попадусь в самотині, Чи з нудоти околію Де-то будь в карантині? Довго ще в нудьзі голодній Піст невільно коротать І в телятині холодній Трюфлі Яру споминать? От на місці бути б ділу – По М’ясницькій роз’їжджать, Про село своє, про милу На дозвіллі помишлять! От би діло – чарка рому, Сон вночі, а ранком чай, От би діло, братці, вдома!.. Ну, мерщій же поганяй!
|