|
Вам музи, як баби старенькі, Ковпак зв’язали в добрий час, І, причепивши витребеньки, Сам Феб одяг його на вас. В такім убранні перед вами Хотів би я шикнути й сам, Багато власними очами Побачити, подібно вам; Але ковпак носити годі, Хоч до вподоби він мені; Його я кинув, бо не в моді Червоний колір в наші дні. Отож, в знак мирного привіту, Скидаю шляпу, б’ю чолом, Взнаю філософа-піїта Під обережним ковпаком.
|