|
Тож елегічний спів змінити Ти вирішив, наш мораліст, На сатиричний ямб сердитий? Поета маємо хвалити: Корисний людям різок свист. – І гідний жалощів Аріст: Як наполегливо молився, А потім нещасливо грав! Ось молодь: враз погарячився, Програвсь і лиха скуштував! Дамон твій – з небезпечних дуже Людців. Забудь мерщій цей дім, Де, правда, зізнаюся в тім, Тримавсь чудово ти, мій друже: Гостям ніяк не заважав, Аріста лагідно втішав, Давав поради принагідно І ні копійки не програв. Люблю: оце поета гідно! А то повчає світ дурний, Та й сам грішити нахил має. Ти, учню Персія! Буває У нас і так: Сусіда мій, Щоб збути благородну спрагу, Бокал кастальський вихиляв І про гравців лиху звитягу, Як ти, сатиру злу писав, А потім другові читав. Прослухав друг, узяв колоду, Потасував і зняти дав, І наш поет під ту нагоду Усеньку ніч понтирував. Чи ти б не зміг його впізнати? Та зустріч з ним була б за свято Мені: я ніч радий не спать І з ним ладен хоч до світання Читать сатирика послання Й на нього програші писать.
|