|
До тебе я збиравсь давно, У місто, вславлене тобою, Попить, віддавшися спокою, Тобою вславлене вино. Мене наш Кисельов – тобою Теж вславлений – туди манив, І я з веселістю легкою Покинути уже хотів Неволю невських берегів. І що ж? Гербовая турбота Поли вчепилась, манія, І на Неві, хоч неохота, Прикований, лишився я. О юність, мчиш ти в даль безкраю! Як за тобою не жаліть? В боргах бувало потопаю, Од позичальників тікаю, Готовий хоч куди летіть. Тепер докучно оббігаю Своїх лінивих боржників І, споважнівши, проклинаю Вагу і грошей, і років. Прощай же, з Фебом бенкетуй, Коло Кіпріди торжествуй, Забудь ясновельможне чванство, Не знай люб’язних боржників І не плати своїх боргів По праву руського дворянства.
|