|
Дарма, поете запальний, Свій келих ти мені підносиш І випить за здоров’я просиш: Не п’ю, сусіде дорогий! Мій друже любий та лукавий, Твій келих не з вином п’янким, – У нім отрута для уяви: Заманить шляхом він твоїм Мене услід заради слави. Отак досвідчений гусар, Бійця вербуючи, підносить Йому приємний Вакха дар, Аж поки хмелю буйний чар Його на місці не підкосить. Я сам служивий – і мені Пора б забутися у сні. Лишайся ти в строю Парнаса І знову келих наливай, Чудовий лавр Корнеля й Тасса Один з похмілля пожинай.
|