Пустеє «ви» на щире «ти» Вона, омовившись, змінила, Знов спрагу щастя й чистоти В душі закоханій збудила. При ній замислиний стою, І очі відвести несила; Я їй кажу: яка ви мила! А мислю: як тебе люблю! Олександр Селін ?