|
Люб’язний моді легкокрилій, Хоч не британець, не француз. Створив ти, чародію милий, Ізнов мене, питомця муз, – І я кепкую вже з могили: Уник навічно смертних уз. Я – мов у дзеркалі відбитий, Та лестощів чимало в нім. Воно гласить, що аоніди Мене обдарували всім. Мій вид віднині зможуть вздріти І Дрезден, і Париж, і Рим.
|