|
Там, де море синє грає, Б’ється в скелі вікові, Там, де місяць пропливає У вечірній синяві, Там, де п’є кохання трунок У гаремах мусульман, Там дала мені в дарунок Чарівниця талісман. І казала голублива: «Бережи мій талісман: В ньому сила особлива, В ньому чари без оман. Від хвороби, від могили, У негоду і в буран, Голови твоєї, милий, Не врятує талісман. Ні коштовностей безмірних, Що цінують над усе, Ні пошани правовірних Він тобі не принесе. До твого, мій милий, краю, В рідні землі сіверян, З чужини цієї, знаю, Не домчить мій талісман. Та коли лукаві юнки Причарують на словах, І нещирі поцілунки Ти відчуєш на вустах, І страждатимеш без ради, – Від нових сердечних ран, Від нещирості і зради Порятує талісман!»
|