|
Язиков, хто тебе навів На послання твоє завзяте? Як ти пустуєш грою слів, Яке багатство почуттів, А буйство там яке крилате! Ні, не кастальським джерелом Свою ти випоїв камену; Пегас бо іншу Іппокрену Для тебе вибив копитом. Вона не цідиться водою, А пінить брагою хмільною; Вона п’янюча і міцна, Немов напій той знаменитий, Злиття і рому і вина, Але водою не підлитий, В Тригорськім спрагою відкритий В часи у наші – нездавна.
|