|
Якось царю сказали, що, мовляв, Скарали вже Ріего бунтівного. «Як радісно, – гнучкий лестун сказав: – Мерзотника повішено такого!» Замовкли всі, не звівши і очей, Всіх розсмішив проворний вирок цей. Ріего був для Фердінанда грішний, – Що ж, і кінець йому такий невтішний. Скажіть, над ката жертвою хіба Нам зопалу глумитись не ганьба? Сам цар того лакузу в позолоті Усмішкою не міг обдарувать. О лестуни! Старайтесь зберігать Осанку благородства і в підлоті.
|