|
Що тобі, скажи-но, братець? Ти блідий, мов святотатець, Сторч волосся, сам не свій. Чи з красунею, як стій – Десь під тином ти спіймався Й сторож за тобою гнався, Думаючи, що крадій? Чи примари бачиш денні, Чи за гріх свій, жертва мсти, В дикім боліснім натхненні Віршики складаєш ти?
|