|
Хай той, кого краса коханням звеселя, В завітне золото її портрет вправля І береже листи, щоб втишить довгі муки, А нині в мене час журливої розлуки, І для моїх очей нема, нема утіх, І ні найменший дар, кохана, з рук твоїх Святий кохання знак, розрада в самотині – Страшних кохання ран не полікує нині.
|