|
Навіщо сумніви холодні? Я вірю: був тут грізний храм, Де жертви кров на честь богам Димилася, як із безодні. Тут заспокоєна була Ворожість люта Евменіди, Тут провозвісниця Тавріди На брата руку підняла; На цих руйновищах звершилось Святеє дружби торжество, І душ великих божество Своїм творінням загордилось. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Згадай, Чадаєв, в день печальний. Як я з натхненням молодим Гадав колись ім’я фатальне Руїнам принести не цим! Та в серці, бурями прибитім, Тепер і лінь і тишина, В пориві я не гордовитім, На брилі, дружби заповітом, Накреслю наші імена.
|