|
Навіщо ти з’явивсь і хто тебе послав? Чи ти добро, чи зло був посланий чинити? Чого погас? чого блищав, Весь таємничістю повитий? Віщали книжники, тривожились царі, Юрба навколо хвилювалась, І викриті пустіли олтарі, Свободи буря піднімалась. І раптом грянула... Упали в прах і кров, Розбилися старі скрижалі. З’явився муж судеб, раби затихли знов, Мечі й кайдани зазвучали. Прийшла розпуста, їй віддав З нас кожен серце своє чуле, За владу ми народ забули, За злото брата брат продав. Безумців крик: нема свободи – Обплутав стомлені народи. Однакові у їх речах Добро і зло – все тінню стало, Презирство скрізь запанувало, Як вітер буйний на полях...
|