|
Як заздрю я тобі, о сину моря смілий, Під тінню парусів і в бурях посивілий! Чи пристані давно спокійної сягнув, Чи тиші ти давно відрадну мить відчув? І кличуть знов тебе ці хвилі звабно-пінні. Дай руку – у серцях в нас пристрасті єдині. Для дальніх тих країн, що криються в туман, Підем від берегів Європи застарілих, Сумний жилець землі, стихій шукаю милих; Вітаю я тебе, свобідний океан.
|