О серце в нас яке примхливе!
. . . . . . в чеканні знов,
Благав тебе я, нещасливий,
Хоч обманить мою любов,
До мене ніжність удавати,
Мов обіцять блаженства мить,
Моїм покірним серцем грати,
Його отрутою п’янить.
І вкрила ніжності волога
Південний зір твій, як роса.
Твій вид задумливий і строгий
І пристрасних розмов краса,
Все, що дозволене тобою,
Що заборонене мені,
Все, що дано мені судьбою, –
Відбилось в серця глибині.
Володимир Сосюра?