О серце в нас яке примхливе! . . . . . . в чеканні знов, Благав тебе я, нещасливий, Хоч обманить мою любов, До мене ніжність удавати, Мов обіцять блаженства мить, Моїм покірним серцем грати, Його отрутою п’янить. І вкрила ніжності волога Південний зір твій, як роса. Твій вид задумливий і строгий І пристрасних розмов краса, Все, що дозволене тобою, Що заборонене мені, Все, що дано мені судьбою, – Відбилось в серця глибині.
|