|
Прийде жахливий час... твої небесні очі, Мій друже, вкриються туманом вічним ночі, Мовчання й вічний сон зімкнуть твої вуста, І ти зійдеш у край, де тьма лежить густа, Де прах дідів твоїх вкриває надмогильник. Але я і туди, безрадісний прихильник, В скорботи дім зійду, безумних повен мрій, І сяду я отам, журливий і німий, До милих ніг твоїх – собі їх на коліна Складу – і ждатиму печально... та чого? Щоб силою захоплення мого...
|