|
Хоч в нім бува й вага тяжлива, Та в возі все ж їзда легка; Ямщик – пісняр, година сива, Везе, не злізе з передка. Ми зранку в віз – гайда в дорогу, І раді голову зламать, І лінь зневаживши й знемогу, Гукаєм: їдь, єбьона мать! А в південь звага сходить скоро, Нас натрясло; страшні вони, Оті яруги й косогори; Гукаєм: дурню, не гони! Під вечір віз везе до хати, До нього звикли ми за дня, Дрімаєм, їдем ночувати, А час нам коней підганя.
|