|
В ті дні, коли мені новими Були всі враження земні – І погляд дів, і гай любимий, І співи солов’я нічні, Коли всі почуття манливі, Свобода, слава і любов І всі мистецтва чарівливі Без краю хвилювали кров, – Раптово, в тузі навіженій Затьмаривши надії час, Тоді якийсь похмурий геній Бувать у мене став не раз. Були ці зустрічі скорботні: Його усмішка, дотеп злий І погляди його турботні Вливали в душу біль страшний. Нестриманою клеветою Він провидіння спокушав; Красу звав мрією чудною; Святе натхнення зневажав; Не вірив у любов, свободу, Глузливо він життя сприймав – І безкінечну всю природу Благословити не бажав.
|