IТи знов зі мною, раювання; В душі ущухло хмарних дум Одноманітне хвилювання! Чуття воскресли, ясний ум. Порив незнаний, загадковий І смуток відчуваю я; Одухотворені поля, Горби Тавріди, край чудовий, Я повернувся знов до вас, П’ю це повітря любострастя І наче чую близько глас Давно загубленого щастя... Щасливий край, де сяють води, Милують око береги – Ясною розкішшю природи Осяяні горби, луги, Де скель похмурих темні зводи... IIЗа нею, по горі крутій, Я йшов, не знаючи доріжок, Ловив мій погляд боязкий Сліди її чудових ніжок... Чому не смів її слідів Жаркими цілувать устами, Жагучими кропить сльозами... Ніколи не хотів я, ні, В бунтливі молодощів дні, Так цілувать, з таким жаданням Вуста Цірцей полум’яні, І перса, повні хвилюванням...
1 Верни мені мою юність! (нім.).
|