|
На мові цій, для тебе тьмяній, Прощальні вірші я пишу, Але в чаруючій омані Уваги в тебе я прошу. Мій друже, поки не зів’яну, Любов не піде в небуття, Боготворитиму кохану, – Одній тобі мої чуття. Вдивляйсь в чужинця риси, мила, Та вір лиш серцю одному, Як завше вірила йому, Хоча його й не розуміла.
|