|
Ти народилася вселять В думки поетів хвилювання, Тривожити і чарувать Живою ласкою вітання, Снагою східних слів метких, І виблиском очей палких, І ніжки дивною красою... Ти народилась, щоб жагою П’янить закоханих усіх. Скажи, – коли співець Леїли У мріях чистих малював Той ідеал, який шукав, Чи не тебе він зображав, Поет бентежливий і милий? Можливо, в дальній стороні, У Греції твоїй священній. Тебе він, мученик могутній, Зустрів чи бачив, як вві сні, І образ діви незабутній Зберіг в сердечній глибині? Можливо, чарівник щасливий – Тебе він співом спокушав, І млосний трепет викликав В твоїй душі самолюбивій, До нього голова твоя Схилялась... Ні, мані ревнивій Не хочу волі дати я; Для мене щастя вперше квітне, Я ще не звик ним володіть, І тайний сум мене гнітить: Що любе нам – те швидколітне.
|