|
В нас був учора день розлуки, В нас був учора Вакха день. Гриміли чаші й ліри звуки, Злітали заспіви пісень. Так! Віщій звірилися музі Усі, хто серце мав ясне, Коли відзначили ви, друзі, Своєю чашею мене. Не здивувались ми різьбою, Нам дорога вона була Не позолотою тонкою, Не дзвоном трепетного скла; А тим одним лиш відзначалась Поміж веселої сім’ї, Що пляшка вся як є вливалась У вінця райдужні її. Я пив і мрією легкою В минуле іноді злітав – І горе, що брело за мною, І сни кохання пригадав. Мене їх зрада не лякала: І зникла вмить печаль смутна, Як сходить піна із бокала Після шипучого вина.
|