|
Я говорив тобі: страшна ця люба діва! Я знав: серця вона приваблює, вродлива. Необережний ти! я знав, при ній не слід На іншу поглядать, шукать очей привіт. Без радості надій, забувши втіху зради, При ній і молодість палає без розради, Любимці радості, укоханці судьби, Смиренно їй несуть палкі свої мольби; А діва гордая чуття їх відкидає І, опустивши зір, не бачить, не зважає.
|