|
Гречанко віддана! не плач, – він впав героєм, У грудях злий шматок свинцю застряг. Не плач – чи не сама йому ти перед боєм Призначила кривавий честі шлях? Передчуваючи свою тяжку розлуку, Твій чоловік простяг тобі врочисто руку І немовля своє в сльозах благословив; Та чорне знамено свободу возвістило. Мов Арістогітон, він миртом меч обвив, Він в битву кинувся – і, гинучи, звершив Велике і священне діло.
|