|
Співець-гусар, ти бівуаки Прославив, бенкети в полках І грізні ігрища атаки, І власні вуса в завитках; З веселих струн в годину миру, Зітерши бою пил і кров, Ти переводив ніжну ліру, Щоб славить пляшку і любов. Я слухаю тебе і серцем молодію, – Слова солодкі, вогняні, – Печальний, знову пломенію, Згадавши про минулі дні. Я мову пристрасті люблю, Її високі щирі звуки, В ній поклик друзів я ловлю У смутку довгої розлуки.
|