|
Навіщо передчасно муки Думкам зловісним додавать, І неминучої розлуки В нудьзі несміливій чекать? Настане скоро час страждання! Один, у глушині полів, Ти будеш кликать спогадання Змарнованих тобою днів! Ти б ні вигнання, ні могили, Нещасний! не злякавсь тоді, Щоб тільки чути голос милий. Вчувать її легкій ході.
|