|
Чом ти, дівчино, смутна, Мовчки присмирніла, Сторонь подружок одна У кутку присіла? «Іменинницю сумну Нічим вам побавить. Ось в баладі я почну Щастя наше славить. Та Жуковський наш заснув, Гнєдич – заговівся, Пушкін бісом промайнув, А Крилов об’ївся». У вітальні стіл за мить Вже накрито. Сядем, Піна в чашах закипить І баладу зладим: Вже і складена вона. Що там ці піїти? Чаші висушим до дна, Скажем: многі літа Тій, яку товаришам Вік любить! Гукнемо Многі літа так же й нам З нею не окремо.
|