|
Раєвський, бувший молоденець, А там уже відважний син, І Пушкін, млявий наученець Парнаських чистих дів-богинь, До тебе, друже, заїжджали, Але, в невимовній печалі, Поета дома не знайшли – І, уквітчавшись кипарисом, З французьким томиком – Борисом – Додому сумно побрели. Хто може дружньою рукою Мене й Жуковського звести? З Карамзіним, з Карамзіною, Скажи, чи будеш нині ти? На всякий випадок чекаю, – Прохання не візьми у гнів, Тебе зове на чашку чаю Раєвський – слава наших днів.
|