|
Філософ ранній, ти принад І учт веселих уникаєш, Ти молоді за гомін свят З мовчанням зимним дорікаєш. Ти світу радісну відраду Зміняв на тугу й сум нудний, На Епіктетову лампаду – Фіал Горація злотий. Вір, друже мій: прийде вона, Ота пора жалів спізнілих, Турбот життя пора сумна І роздумів тяжких, немилих. Зевес дає цяцьки земні, Їх добираючи до віку: Не брязкотять на сивині Безумства брязкальця без ліку. Ах, юність не приходить знов! Тож клич утіх солодке зілля, З легкими крилами любов, З легкими крилами похмілля! До краплі насолоду пий, Живи, до клопотів байдужний! Хвилині будь життя послушний, В дні юності будь молодий!
|