|
Маєтку мирного незримий покровитель, Тебе благаю, добрий домовик, Гай бережи, село і сад, де жить я звик, Сім’ї моєї скромної обитель! Не шкодять хай полям ні холоди дощів, Ні вітру пізнього злі напади осінні; Хай снігу вчасного простині Вологий вкриють гній полів! Лишись, таємний страж, і в захистку чигай, Побий лякливістю злодюгу в пізню пору І від недружнього ти зору Щасливий домик зберігай! Ходи круг нього ти дозором пізно й рано, Люби малий мій сад і берег сонних вод, І цей відлюдний мій город, З хисткою хвірткою, з поваленим парканом! Люби траву на цих горбах, Луги, що їх зім’яв я у мандрівній втомі, І прохолоду лип, і кленів шумний дах – Вони поезії знайомі.
|