|
І я чував, що божий світ Прекрасний дружбою самою, Без неї меркне радість літ, І путь життя була б страшною, Коли б не дружби ніжний цвіт. Та інше почуття зі мною, Ним серце мучиться й тремтить. В трудах, в турботах, в супокої Завжди у нас воно горить; Воно і болісне й жорстоке, Воно всю душу в нас мертвить, Якщо поранення глибоке Єлей надії не живить... От пристрасть, у якій згораю!.. Я в’яну, гину в цвіті літ, Але зцілитись не бажаю...
|