Діброви, де в привільній тиші Пізнав я щастя вольних днів, Під ваші трепетні узвишшя, В обійми дружніх холодків Я йду – і чисте раювання Мені хвилює душу знов, Днів незабутніх поривання, Солодкість першого страждання І серця юного любов. Коханець муз, на самотині, У милім затінку гаїв Її забави всі невинні Я пильним поглядом ловив. Вона чарівно розцвітала В уяві пристрасній моїй, Краса незнана проступала Із марева солодких мрій. Про неї думка розбудила Моєї ліри перший звук І тайнам серця научила.
1 О, чари першого кохання!.. Віланд (нім.).
|