|
Тебе я, милий друже мій, Побачив наяву, чи то у сні глибокім, Що під недуги час болючий і тяжкий Обманним видивом мені порушив спокій? В хвилини хворості до мене в пізній час В одежі воїна схилялась ти не раз, І тьмяний погляд мій у ті хвилини стежив За образом твоїм, і добре помічав Красу ясну твою з-під ратної одежі, І тихим шепотом тебе я називав. Та знову розум мій мутився у нестямі, Тебе дарма шукав я поглядом в імлі, І раптом, змішаний з горючими сльозами, Цілунок твій відчув я на своїм чолі. Безсмертні! О яке горіння! Вогонь життя й бажань у серці запалав! Я закипів, затрепетав... І зникла ти, мов дивне сновидіння! Жорстокий друже мій, я сповнений сп’яніння: Прийди, мене мертвить любов! У тиші лагідної ночі З’явися, чарівна! Я хочу бачить знов Під грізним ківером твої небесні очі, І плащ, і пояс бойовий І в бранному взутті твої маленькі ноги. О не томи мене, згаси пекельний жар, Прийди, я жду тебе. Здоров’я щедрий дар З тобою явиться від бога, А з ним і радість, і тривога Любові пустощів і пристрасті нектар.
|